Пожежогасіння

   Системи автоматичного пожежегасіння виконує функції виявлення та оповіщення про пожежу а також гасіння виникнення пожежі в автоматичному режимі. Системи пожежогасіння відповідно до ДСТУ 2273 діляться за конструктивним виконанням на модульні і агрегатні, за ступенем автоматизації - на ручні, автоматизовані і автоматичні, за методом гасіння - на поверхневі, об'ємні, локально-поверхневі та локально-об'ємні. Максимальної ефективності при гасінні виниклого загоряння можна добится застосувавши систему пожежогасіння спільно з системами пожежної сигналізації, системами димовидалення, вентиляції та системами оповіщення та управління евакуацією людей.

   У яких приміщеннях потрібно встановлювати автоматичні системи пожежогасіння в Україні можна дізнатися із Додатку В ДБН В.2.5-56-2014 Системи протипожежного захисту. 

Водяне пожежогасіння ДСТУ Б ЕN 12845-2011

Установки водяного пожежогасіння в Україні часто використовуються на об'єктах з великою площею - торгово-розважальних центрах, спортивних спорудах, готелях, підземних паркінгах, складських приміщеннях, тощо. Вода, як вогнегасна речовина, добре зарекомдовала себе завдяки своїй доступності, високої теплоємності і, найголовніше, нешкідливості для людей. Принцип дії полягає в швидкому охолодженні гарящих речовин до температури нижче займання. Проете системи водяного пожежогасіння мають ряд недоліків таких, як:

• залив водою приміщень;
• неможливо гасити електрообладнання через електропровідність води;
• неможна використовувати в неопалюваних приміщеннях при низьких температурах;
• необхідно додаткові приміщення для інженерних споруд (резервуари води, насосні станції тощо), а також додаткове електропостачання.

На сьогоднішний день все частіше використовуються системи водяного пожежогасіння тонкорозпиленою водою (водяний туман). Завдяки маленькому розміру крапель виходить більш ефективніше впоратися з осередком пожежі при значно меншій витраті води. Такі системи припустимо застосовувати в музеях, бібліотеках та архівах. Системи водяного пожежогасіння складаються з: насососів основного, резервного, дренажного; трубопроводи з зрошувачами (спринклерами/ дренчерами); спонукальні системи; вузли управління; запірна, запірно-регулююча та захисна арматура (засувки, вентилі, зворотні клапани); ємності (резервуари і гідроакумулятори ); дозатори; компресор; оповіщувачі; обладнання електроавтоматики (контролю та управління).

Спринклерні системи водяного пожежогасіння ДСТУ Б ЕN 12845-2011 (СТАЦІОНАРНІ СИСТЕМИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ АВТОМАТИЧНІ СПРИНКЛЕРНІ СИСТЕМИ, Проектування, монтування та технічне обслуговування) складаються з мережі трубопроводів (зазвичай розташованих під перекриттям будівлі) і постійно заповнені водою. У трубопроводах на певних відстанях монтуються розбризкувачі (зрошувачі) - спринклери. Спринклер має спеціальну легкоплавку колбу, яка при пожежі (при певній температурі) плавиться і відкриває доступ воді. За рахунок спеціальних спринклерів вода йде не суцільним потоком, а у вигляді водяного туману, що істотно зменшує витрати води і запобігає нанесення збитку майну. Монтаж спринклерних систем водяного пожежогасіння зазвичай проводиться в приміщеннях, в яких передбачається можливість пожежі з інтенсивним тепловиділенням. 

Дренчерні системи водяного пожежогасіння (ДСТУ CEN/NS 14816) застосовуються в приміщеннях з підвищеною пожежо і вибухонебезпечністью, такі як склади і виробництва легкозаймистих матеріалів, об'єкти енергетики і інш., коли ефективність гасіння може бути досягнута тільки при одночасному гасінні по всій площі, яка захищається. На відміну від спринклерного зрошувача, дренчерний відкритий завжди, а вода подається до дренчерів за сигналом від системи пожежної сигналізації. Дренчерні системи часто застосовуються для створення протипожежних водяних завіс для відсікання тієї частині будівлі, де сталося загоряння, від інших його частин з метою запобігання розповсюдження пожежі.

Пінне пожежогасіння (ДСТУ EN 13565-2)

Пінні системи пожежогасіння часто використовуються при гасінні горючих рідин у тому числі і в резервуарах (нафтопродукти та інш.), які можуть бути розташовані навіть не в будівлях. Спринклерні і дренчерні системи водяного і пінного пожежогасіння мають приблизно однаковий принцип дії. Відрізняються пінні системи наявністю резервуара з піноутворювачем і дозуючим пристроєм з роздільним зберіганням компонентів вогнегасної речовини. Система пінного пожежогасіння складається з пінних генераторів (піногенераторів), пінозмішувача, дозаторів, стовбурів подачі піни, водоводів, пінобака. У разі спрацювання системи пінний концентрат розбавляється з водою і отримана піна розпорошується через зрошувачі спринклерного або дренчерного типу. Дренчерні установки пінного пожежогасіння також використовуються для гасіння пожежі в локальних зонах будівель, електроприладів, трансформаторів, і т.і. Пінні концентрати, які сьогодні застосовуються не впливають на здоров'я людей і є екологічно чистими. При цьому піну неважко прибрати з приміщення без істотного збитку. Головна проблема системи пінного пожежогасіння так само, як і водяної, це неможливість застосування системи в неопалюваних приміщеннях.

Порошкове пожежогасіння (Додаток Г ДБН В.2.5-56-2014)

Системи порошкового пожежогасіння використовуються для гасіння пожеж різних класів (тверді, рідкі, газоподібні речовини, а також електрообладнання, в тому числі і під напругою). При спрацюванні системи порошкового пожежогасіння створюється хмара з порошку, яка перекриває надходження кисню в місце займання. Порошок подається під впливом тиску газу з балонів.

Залежно від способу зберігання порошку системи порошкового пожежогасіння бувають модульні (порошок зберігається в модулі) і з централізованим зберіганням (подається з центрального резервуара по трубопроводах). За способом спрацьовування системи можуть бути автономні (самоспрацьовують), з ручним пуском і автоматичні (спрацьовують від сигналу системи пожежної сигналізації). Порошкові системи вигідно застосовувати з економічної точки зору і часто використовуються в дизельгенераторних, невеликих паркінгах, тощо. Не рекомендується застосування в приміщеннях з комп'ютерною технікою, а також гасіння горючих речовин, що мають здатність тління і самозаймання (деревна стружка та ін.) Також не можна застосовувати ці системи в приміщеннях, які не можуть покинути люди до початку подачі порошку або в приміщеннях з масовим перебуванням людей.

Аерозольне пожежогасіння (ДСТУ 4490)

Системи аерозольного пожежогасіння це тип об'ємного пожежогасіння на основі генераторів вогнегасного аерозолю з електричним запуском і використанням автоматичних засобів виявлення пожежі. Ці системи застосовують для гасіння пожеж при горінні твердих речовин, які не супроводжуються тлінням а також рідких речовин.

Застосовуються аерозольні системи і для захисту кабельних споруд (напівповерхів, колекторів, шахт та ін.) У приміщеннях вибухонебезпечних категорій А і Б можливе застосування генераторів вогнегасної аерозолю (ГВА), які мають необхідний рівень вибухозахисту або ступінь захисту оболонки. Установки аерозольного пожежогасіння не забезпечують повного припинення горінння і, як правило, не застосовують для гасіння:

- волокнистих, сипучих, пористих та інших горючих матеріалів, здатних до самозаймання і (або) тліти зсередини  (тирса, бавовна, трав'яна мука та ін);
- лужних і лужноземельних металів;
- хімічних речовин та їх сполук, полімерних матеріалів, які здатні тліти і горіти без доступу повітря;
- обладнання та трубопроводів з горючими рідинами і газами, що знаходяться під тиском (якщо відсутня автоматичне блокування подачі рідин і газів в обладнанні та трубопроводах);
- гідриди металів і пірофорних речовин;
- порошків металів і хімічно активних металів (магній, титан, цирконій та ін.)
Заборонено використовувати АУАП у приміщеннях, які не можуть бути залишені людьми до початку роботи ГВА, і в приміщеннях з масовим перебуванням людей (більше 50 осіб).
Недоліки системи аерозольного пожежогасіння:
-дуже висока (~ 600 градусів) температура випуску аерозолю;
-можна застосовувати тільки в закритих (з обмеженим об'ємом) приміщеннях;
-небезпечно для життя людей.

Газове пожежогасіння (ДСТУ 4466), (ДСТУ 4490)

Принцип роботи систем газового пожежогасіння заснований на заповненні приміщення спеціальним інертним газом, вуглекислотою або хладоном. У результаті істотно зменшується концентрація кисню, що призводить до припинення пожежі. Запуск системи газового пожежогасіння відбувається автоматично від сигналу пожежної сигналізації. Також передбачається і ручний пуск. Газове пожежогасіння вигідно застосовувати тоді, коли важливо не пошкодити матеріальні цінності, обладнання, документи, і т.д. (серверні, сховища, архіви). Крім того газові системи можна використовувати в неопалювальних приміщеннях при мінусових температурах. Вогнегасні газові суміші не електропровідні, не токсичні, не розкладається термічно і не утворюють отруйних чи корозійних речовин. При цьому газові системи пожежогасіння повинні встановлюватися тільки в герметичних приміщеннях і там, де немає масового перебування людей.

Основним недоліком на сьогоднішній день системи газового пожежогасіння це її ціна. Так наприклад, вартысть газової системи пожежогасіння для невеликої серверної (проект, устаткування, монтаж) коштуватиме від 25 000 грн.

Установки пожежогасіння з інертним газом використовують в якості вогнегасної речовини такі інертні гази і суміші газів, як аргон, азот, аргоніт та інерген. Ці гази і суміші газів не роблять впливу на людей і не є електропровідними. Тому такі системи часто використовуються для гасіння електронної техніки в приміщеннях з людьми (серверні, депозитарії, архіви та ін.) Основне обмеження щодо застосування це відносно висока вартість інертних газів.

Автоматичні установки газового пожежогосіння з вуглекислотою (ДСТУ 4490) використовують в якості вогнегасної речовини вуглекислий газ - CO2, діоксид вуглецю. Принцип дії схожий з системами газового пожежогасіння з інертним газом. Додатково при гасінні загоряння за допомогою вуглекислотою додається і "ефект охолодження". Ці системи гасіння не використовують для гасіння лужних і лужноземельних металів, а також матеріалів які мають здатність тління. Також, на відміну від систем з інертними газами, системи з вуглекислотою викликають у людей отруєння. Тому ці системи протипоказано використовувати в приміщеннях де знаходяться люди.

Системи газового пожежогасіння з хладоном аналогічні системам пожежогасіння з інертним газом і відрізняються лише вогнегасною речовиною. Оскільки хладони руйнують озоновий шар, а також схильні до термічного розкладання і шкідливі для здоров'я людей, то такі системи пожежогасіння застосовуються все рідше.